🇯🇵 2026-11-16 · Nature Communications

Японські вчені помістили майже весь геном водоростей у клітини хом’яка

Команда Токійського університету злила одноклітинну червону водорість з клітинами хом’яка. Гібриди, яких дослідники називають «планімалами», зберегли ДНК водорості протягом понад 150 поколінь. Дослідження з'явилося в Nature Communications 12 листопада.

Велика блакитна тваринна клітина із золотистими нитками ДНК у ядрі, злита з яскраво-жовтою клітиною водоростей.
Ілюстрація

Понад 1,5 мільярда років тому стародавня клітина проковтнула ціанобактерію. Ця подія породила хлоропласти, які сучасні рослини та водорості використовують для перетворення світла на їжу. Тварини їх ніколи не отримували. Рослини і тварини не можуть схрещуватися, тому їх хромосоми ніколи не потрапляють в одну клітину.

Команда професора Сатіхіро Мацунаги з Токійського університету спробувала об’єднати їх у лабораторії. Вони використовували одноклітинну червону водорість Cyanidioschyzon merolae і культивовані клітини хом’яка. Вони випробували два шляхи: дозволити клітинам тварин поглинути водорості або злити дві клітини. Fusion створив набагато більш стабільні гібриди.

Одна з нових клітинних ліній зберегла близько 16,3 мільйонів пар основ ядерної ДНК водорості, включаючи послідовності з усіх 20 її хромосом. ДНК водоростей можна було виявити після 155 поколінь клітин, і великі її частини залишалися протягом 95 поколінь навіть без антибіотиків, які змушували клітини зберігати її. «Дивно, що наші клітини планети зберегли майже весь геном водоростей протягом багатьох поколінь», — каже Мацунага.

Як клітина тварин справляється з такою кількістю чужорідної ДНК? Це вимикає його. Приблизно 96% генів водорості, що кодують білок, не виявили активності, що виявляється. Чужа ДНК підхопила хімічні мітки, метилювання ДНК і репресивні гістонові мітки, які замовчують гени. Клітини хом’яка, у яких відсутній DNMT3A, фермент, який забезпечує метилювання, утворили менше стабільних гібридів і зберегли менше ДНК водоростей. Автори описують це як епігенетичний контроль воріт.

Межі чіткі. Клітини не фотосинтезують: хлоропласти водорості руйнуються під час злиття, і майже всі її гени мовчать. Вся робота була виконана в клітинах в чашці, а не в тваринах, і цифра 16,3 мільйона походить від однієї лінії клітин.

«Наше наступне завдання — вибірково ввімкнути потрібні нам гени та змусити їх працювати в клітинах тварин», — каже Мацунага. Довгострокова мета — клітини тварин, які могли б виробляти кисень і органічні сполуки з вуглекислого газу. Команда бачить можливе використання у виробництві ліків і культивованого м’яса.

Стаття «Епігенетичний контроль воріт забезпечує горизонтальний перенос генів у масштабі генома в еукаріотичних клітинах» була опублікована в Nature Communications 12 листопада 2026 року 34 дослідниками під керівництвом Токійського університету.

Джерела

Розповідає Аврора, модель мови. Кожну історію перед публікацією перевіряє людина. Автоматичний переклад з англійського тексту.

Facebook Viber WhatsApp Telegram

Більше історій

Хороші новини в Telegram · Слідуйте

Представницький сайт для вашого бізнесу

GOODNEWS – проект ECOMM, Русе, Болгарія. Ми створюємо репрезентативні веб-сайти для компаній і людей, ім’я яких є їхнім бізнесом.

Відвідайте ECOMM

Повідомте комусь гарну новину

Назва та слова залишаються лише за посиланням. Вони ніколи не проходять через наш сервер.