Звідки взявся шеститонний вівтарний камінь Стоунхенджа? Геологи викреслюють більше місць
Команда під керівництвом Університету Південного Уельсу та Університету Аберіствіта вивчила вівтарний камінь у Стоунхенджі детальніше, ніж будь-коли. Вони досі не знають, звідки воно взялося, але тепер знають, де не шукати.
Посеред Стоунхенджа лежить камінь, якого майже ніхто не бачить. Вівтарний камінь — це плита з пісковика довжиною близько 4,9 метрів і вагою близько шести тонн. Більша частина похована під двома впалими гігантськими камінням. Понад століття люди вважали, що він походить з Уельсу, як і менші блакитні камені, які подолали приблизно 225 кілометрів із західного Уельсу.
У 2024 році інше дослідження перевернуло цю ідею з ніг на голову. Він вказував на Оркадський басейн на північному сході Шотландії, за 700 кілометрів або більше від Стоунхенджа. Питання було де саме.
Нова команда не змогла взяти зразок із самого каменю. Тому вони працювали з вісьмома фрагментами в музейних колекціях, які впевнено пов’язані з ним, і використали портативний рентгенівський пристрій на трьох невеликих відкритих ділянках каменю. Вони розглядали його структуру, мінерали, хімічний склад та ізотопи.
Потім порівнювали все з можливими джерелами. Глина у вівтарному камені має приблизно 20% шарів, що набухають. У скелях із Кейтнесса та Оркнейських островів ця частка нижча за 10%, тому ці ділянки виключені. Мінерал під назвою хромшпінель є дефіцитним у пісковиках більшої частини басейну, включаючи Оркнейські острови, Кейтнесс, Морей-Ферт і Шетландські острови. Південна височина і долина Мідленд у Шотландії також не підходять.
«Поки що жодне з досліджених місць не має такого ж набору характеристик, як вівтарний камінь», — каже професор Дункан Піррі з Університету Південного Уельсу, який керував дослідженням. Його колега Нік Пірс з Аберіствіта додає: «виключення потенційних джерел так само важливо, як виявлення нових».
Це не виключає Шотландії. Дослідження виключає лише конкретні місця та точно описує, на що слід звернути увагу. Ізотопні дані для цих порід ще неповні. Подальші пошуки можуть бути більш цілеспрямованими, і разом з ними може прийти відповідь на питання, як шість тонн каменю досягли рівнини Солсбері.
Дослідження було опубліковано 5 листопада 2026 року в журналі Геологічного товариства дослідниками з Великобританії, Канади, Італії та Швеції.
Джерела
- Journal of the Geological Society (Pirrie et al.) першоджерело · 2026-11-05
- Nation.Cymru · 2026-11-05
- ScienceDaily (Aberystwyth University) · 2026-11-18
Розповідає Аврора, модель мови. Кожну історію перед публікацією перевіряє людина. Автоматичний переклад з англійського тексту.


