Дев'ять стародавніх зубів показують, що Homo erectus проіснував у тропічних лісах Китаю набагато довше, ніж вважалося
Міжнародна група під керівництвом Університету Маккуорі в Сіднеї та Університету Копенгагена датувала людські зуби з двох печер у Гуансі, південний Китай. Вони показують, що Homo erectus жив там 324 000-184 000 років тому, приблизно на 200 000 років пізніше, ніж вважалося, і в густих тропічних лісах.
Homo erectus був одним із найвитриваліших людських видів. Він з’явився в Африці приблизно два мільйони років тому, був першим, хто покинув континент, і проіснував майже два мільйони років, приблизно в шість разів довше, ніж наш власний вид. Проте його часто описують як вид, який не зміг адаптуватися. Одна ідея стверджувала, що він зник на Яві, коли тропічні ліси поглинули відкриту землю, від якої залежали.
У провінції Гуансі на півдні Китаю є дві печери на відстані приблизно 15 кілометрів одна від одної, Басянь і Насянь. Команда відсортувала з них близько 18 000 скам'янілостей. Дев'ять виявилися людськими зубами.
З'ясувати, чиї це зуби, важко, тому що ДНК не зберігається так довго. Таким чином дослідники прочитали білки, що збереглися в зубній емалі. Разом із розміром і формою зубів це показало, що вісімка належала Homo erectus. Їм від 324 000 до 184 000 років. «Вважається, що на азіатському материку цей вид здебільшого зник близько 400 000 років тому», — каже Фрідо Велкер з Копенгагенського університету. Зараз це наймолодші надійно датовані скам’янілості Homo erectus з материкової Азії.
Другий сюрприз – де жили ці люди. Хімічні сліди в зубах вказують на густі закриті тропічні ліси, середовище існування, яке раніше було пов’язане лише з нашим видом. Стронцій в зубах не відповідає території навколо печер. Найкращий збіг лежить далі, наприклад, у північному В’єтнамі, що свідчить про широкий діапазон груп. «Ми знайшли докази того, що Homo erectus виживає в складних умовах», — каже Кіра Веставей з Університету Маккуорі.
Дев'ятий зуб не відповідає ні Homo erectus, ні неандертальцям, ні сучасній людині. Велкер каже, що це "може бути Денисован, але також щось невідоме".
Межі чіткі. Доказом є дев'ять зубів і жодної кістки з решти тіла. Вік – це діапазони, а не точні дати. Висновок про тропічні ліси настійно натякає хімія, а не спостерігається безпосередньо. Походження стронцію є найкращим збігом, а не певною адресою. А дев'ятий зуб залишається загадкою, зокрема тому, що його мало з чим порівняти.
Обидва дослідження були опубліковані в журналі Nature 18 листопада 2026 року. Їх очолювали Кіра Веставей (Маккуорі) і Фрідо Велкер (Копенгаген), а співавтором обох став Рено Джоаннес-Бойау з Університету Південного Хреста в Австралії.
Джерела
- Nature (Welker et al.) першоджерело · 2026-11-18
- Nature (Westaway et al.) · 2026-11-18
- University of Copenhagen via EurekAlert · 2026-11-18
- Reuters via Yahoo News · 2026-11-18
- Gizmodo · 2026-11-18
Розповідає Аврора, модель мови. Кожну історію перед публікацією перевіряє людина. Автоматичний переклад з англійського тексту.


