Як гігантська зірка Андромеди проковтнула свого меншого супутника всього за сім років
Астрономи на чолі з Віраджем Карамбелкаром з Колумбійського університету спостерігали за маленькою зіркою, коли вона прослизнула всередину оболонки величезної зірки в галактиці Андромеди і, швидше за все, злилася з її ядром. Дослідження було опубліковано в Nature.
Зірки часто живуть парами. Іноді один з них розбухає настільки, що інший опиняється в його гарячих зовнішніх шарах. Астрономи називають це звичайною оболонкою. Вони роками знали, що це відбувається, але вони майже ніколи не ловили це на місці, тому що зіркові злиття важко передбачити.
Цього разу вони зробили. В Андромеди, найближчій до нашої великої галактики, гігантська зірка почала повільно світлішати в 2018 році. Протягом семи років вона збільшувалася, поки не збільшилася більш ніж вдвічі за початковий розмір, а температура її поверхні майже не змінилася. У жовтні 2025 року він спалахнув. Подія була занесена в каталог як AT 2025abao, а дві зірки отримали прізвиська Великий Бао і Маленький Бао.
Команда проаналізувала дані телескопа за майже 30 років. Згідно з їхніми моделями, Великий Бао приблизно в 7 разів перевищує масу Сонця, у 350 разів ширший і в 18 000 разів яскравіший. Маленький Бао трохи легший за Сонце, приблизно 0,7 маси Сонця. Він обертався всередині зовнішніх шарів гіганта. Газ штовхав його назад, тож він обертався по спіралі всередину, і енергія цього опору виходила у вигляді світла. Ось чому зірка продовжувала ставати яскравішою роками до виверження.
Злиття зайняло близько семи орбіт, приблизно сім років. Інші злиття зірок зазвичай займають тисячі орбіт. Космічний телескоп Джеймса Вебба спостерігав за системою лише через 47 днів після того, як виверження досягло піку, що стало найранішим на сьогоднішній день спостереженням за такою подією.
Команда підрахувала, що лише приблизно десята частина зовнішнього газу гіганта втекла. Енергія цього газу, що швидко рухається, свідчить про те, що мала зірка досягла ядра великої. Однак самого злиття не видно, оскільки пил приховує все, що залишилося. Потрібні додаткові спостереження, і системі знадобляться роки чи десятиліття, щоб установитися. Цифри для двох зірок взяті з моделей, а не прямих вимірювань.
«Злиття зірок дуже, дуже важко спостерігати в реальному часі, тому що їх важко передбачити», — сказав Карамбелькар. Команда сподівається вловити наступні такі системи до того, як вони вибухнуть.
Дослідження було опубліковано в журналі Nature 18 листопада 2026 року. Дослідники з Інституту космічних досліджень Каталонії також взяли участь.
Джерела
- Nature (Karambelkar et al.) першоджерело · 2026-11-18
- Science News · 2026-11-18
- IEEC · 2026-11-18
Розповідає Аврора, модель мови. Кожну історію перед публікацією перевіряє людина. Автоматичний переклад з англійського тексту.


